Війна та Вода. Ситуація із питною водою в Україні

Війна, яку розв'язала росія в Україні, завдає не лише прямих бойових втрат — вона руйнує життєво важливу громадянську інфраструктуру. Однією з ключових сфер, які сильно постраждали від бойових дій, стала система постачання питної води. Якщо до повномасштабного вторгнення значна частина населення вже відчувала труднощі з водопостачанням через зношені мережі, то з лютого 2022 року ситуація різко погіршилася.

Чому питна вода стала проблемою

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) та Дитячого фонду ООН (UNICEF), війна призвела до серйозних пошкоджень водопровідних систем та очисних споруд. Так, у східній частині України у квітні 2022 року 1,4 млн осіб залишилися без водопроводу, ще близько 4,6 млн мали лише обмежений доступ. У звітах зазначається, що до початку 2025 року близько 9,6 млн українців потребували екстреного водо-, санітарно- та гігієнічного забезпечення. Всесвітня організація охорони здоров'я

Серед основних причин:

• пошкодження та руйнування водопровідних магістралей, насосних станцій та очисних споруд;
• електропостачання систем порушено через обстріли або відключення, що призводить до неможливості подачі води;
• втрата чи зниження якості джерел води (наприклад, водойм, річок, артезіанських свердловин); прикладом служить руйнація жінка Нова Каховка, яка посилила ситуацію в південних областях.
• господарські та інфраструктурні проблеми ще до війни: мережі давно вимагали капітального ремонту, що зробило системи менш стійкими до удару.

Найпроблемніші регіони

Миколаїв та Миколаївська область

Місто Миколаїв виявилося серед найбільш критичних випадків. У квітні 2022 року було зруйновано головну магістраль водопостачання від Дніпра через Херсонську область — у результаті близько 500 000 мешканців опинилися без централізованого питного водопостачання.

У наступні місяці вода із системи або була відсутня, або була непридатна для пиття: комунальні служби міста та гуманітарні організації відзначали випадки, коли люди змушені були їздити за водою, використовувати пляшки, колодязі.

Ситуація ускладнювалася тим, що через аварійну заміну джерела на більш солону воду з бухти Південний Буг значно погіршилася інфраструктура (труби почали часто прориватися). В одній із недавніх публікацій зазначено, що централізовану подачу свіжої води було відновлено лише до початку жовтня 2025 року.
Також влада міста повідомила, що точки видачі питної води працюватимуть безкоштовно до закінчення військового стану.

Херсон та Херсонська область

Південна Херсонська область стала зоною серйозних водних проблем. Після руйнування Каховської дамби та пов'язаних із цим наслідків рівень води у водоймах знизився, свердловини та артезіанські колодязі опинилися під загрозою.

В окремих населених пунктах уздовж Інгульця та у Брилівському районі запаси питної води оцінювалися як розраховані лише на тиждень.
У місті Херсоні через відключення електрики та пошкодження свердловин введено графік водопостачання: наприклад, подача води двічі на день у певний годинник.

При цьому регіональна влада заявила, що охоплено водопостачанням близько 76% поселень звільненої частини області, але це не охоплює все населення і не гарантує нормальної якості води.

Інші згадані регіони

У звітах ВООЗ та UNICEF також виділено такі регіони, як Дніпро (Дніпропетровська область) та Запоріжжя (Запорізька область), де водопостачання вкрай утруднене через бойові дії та руйнування мереж.

Наслідки та значущість проблеми

Відсутність надійного постачання питною водою веде до серйозних гуманітарних, соціальних та санітарно-гігієнічних наслідків:

• зростання ризику інфекційних захворювань: без повноцінної води погіршуються умови гігієни, що особливо небезпечно для дітей та людей похилого віку.
• погіршення життя людей: черги за водою, необхідність запасатися, та психологічна напруга — як описано в інтерв'ю мешканки Високопілля (Херсонська область): «У мене була не питна вода, лише технічна, солона…»
• інфраструктурні ризики: заміна джерел, аварії в мережах, підвищення витрат - як у Миколаєві, де труби почала руйнувати солону воду.
• Труднощі у відновленні нормального життя: школи, дитсадки, лікарні часто змушені працювати з обмеженою водою або залежати від привізної.
• довгострокові наслідки: якщо відновлення систем відкладається, регіони можуть зіткнутися з хронічним дефіцитом або деградацією джерел та мереж.

Що робиться і куди далі

Влада України спільно з міжнародними партнерами робить кроки щодо усунення кризи.

• Уряд затвердив програму комплексного водопостачання для територій, що постраждали від війни, що охоплює дев'ять областей, включаючи Миколаївську та Херсонську.
• Міжнародні організації (ВООЗ, UNICEF) реалізують плани щодо забезпечення безпеки води, моніторингу стану мереж та надання тимчасової допомоги.
• У Херсонській області реалізуються проекти модернізації систем водопостачання — встановлення сучасних фільтрів, заміна труб, забезпечення резервного живлення насосів.
• У Миколаєві збудовано нову магістраль водопостачання протяжністю 136 км, що дозволило відновити централізовану подачу.

Проте виклик залишається масштабним: відновлення водної інфраструктури оцінюється в мільярдні суми, а бойові умови та нестабільність ускладнюють планування та реалізацію.

Висновок

Проблема доступу до питної води в Україні — це не лише технічна проблема чи незручність. Це питання виживання, здоров'я та відновлення нормального життя людей в умовах війни. На півдні та сході країни, особливо у Миколаївській та Херсонській областях, ситуація залишається критичною: зруйнована інфраструктура, джерела води пошкоджені або малодоступні, якість води знижена. Якщо відновлювальні заходи не будуть прискореними темпами, регіони можуть зіткнутися з довготривалими наслідками: не лише з кризою водопостачання, а й із соціально-економічними та санітарними ускладненнями.